My Room

Перенесення
як джерело конфліктів

Іван Голяков

Сіпвзасновник, лід-фасилітор, югніанський психоаналітик, підприємець.

Що таке перенесення?

Перенесення, або трансфер, у буквальному сенсі — натягування образу іншої людини з минулого на людину в теперішньому. Це відбувається практично без нашого відома, несвідомо. Мозок налаштований на те, щоб розпізнавати та знаходити патерни. А людина — такий самий набір патернів. Тому, щоб знизити енерговитрати, мозок навішує тавро на людину: цей такий самий, як мій однокласник, ця точнісінько як моя мати, а цей нагадує мені мого турботливого дідуся.

Перенесення супроводжується надмірною емоційною реакцією на прості події, а також необ'єктивною оцінкою поведінки іншої людини. Це як викривлена призма, крізь яку ми дивимося назовні.

Наприклад, Таня сказала Андрію, що сьогодні вона не має часу на презентацію, і попросила не турбувати її до завтра. Андрій має перенесення на Таню як на мати, тому сприймає її реакцію як відкидання. Він свариться з Танею: каже, що вона не розуміє, наскільки ця задача важлива для нього, і постійно суперечить йому. Таня емоційно реагує у відповідь, і врешті решт — ані презентації, ані спілкування. Конфлікт на рівному місці, який ще довгі місяці мучитиме обох і весь колектив навколо.

Що таке контрперенесення?

Перенесення — це лише частина питання, адже є ще й контрперенесення. Найчастіше до нього потрапляють менеджери й фаундери. Раптом у тебе з'являється з десяток дітей, до кожного з яких у тебе формується дивна, не властива тобі поведінка. На одного ти зненацька кричиш, іншому читаєш моралі, третього постійно опікаєш, і все це на абсолютно несвідомому рівні. Вони переносять на тебе тата чи маму, а ти раптом завів купу дітей. Непродуктивний політ фантазій та дитячих очікувань. Так і живемо.

Що з усім цим робити?

Розгляньмо один з найефективніших способів повного розв'язування міжособистісних конфліктів у колективі та повсякденному житті. Він потребує взаємного бажання примирення та дарує сміливцям вихід з конфлікту, відкрите серце, море сліз спокути й звільнення від глибинного душевного болю старих травм.

Кого я тобі нагадую?

Мого батька.

Як саме я тобі його нагадую?

Ти завжди насамперед кажеш "ні", а потім зверху накидуєш свою історію, мене це жахливо бісить.

Дякую. У чому ще я тобі його нагадую?

Ти перебиваєш і не даєш договорити до кінця мою думку, мені хочеться вбити тебе цього моменту.

Дякую. Як ще я тобі його нагадую?

[...]
(повторювати доки не закінчаться подібності, часто до цього додаються сльози з обох сторін та багато щирості)

Що б ти хотів сказати своєму батькові? Скажи це мені зараз так, як ніби він сидить перед тобою.

Мені дуже не вистачало твоєї любові й підтримки, я практично зростав без тебе, а коли ти був поряд, я отримував лише нарікання та повчання...

"Я люблю тебе і завжди любив. Я не хотів тебе образити, пробач мені".
У чому я відрізняюся від нього?

Ти класно жартуєш, мій батько так не вмів.

Дякую. Чим ще я відрізняюся від нього?

Ти часто виявляєш турботу через каву, печиво і запитання "Як ти?", мій батько такого не робив

Дякую. У чому ще я відрізняюся від нього?

[...]
(повторювати поки не відбудеться повне розділення двох образів)

Дякую тобі 🙏

І я тобі вдячний 🙏

Потім міняєтеся та повторюєте сценарій по колу. Якщо є взаємна цікавість, вихід майже з будь-якого конфлікту гарантований з багатьма бонусами, які навіть не могли наснитися до входу в цю вправу.

Сміливо? Однозначно. Радикально? Не те слово. Ця методика була розроблена психоаналітиками й активно використовуються фасилітаторами в командній роботі. У Моїй Кімнаті ми практикуємо це регулярно.

Висновок

Робота з перенесеннями потребує сміливості, відкритості, уваги та навичок самоаналізу. Проте завдяки цьому можна вискочити з власних ілюзій та припинити догравати сценарії з минулого.

Did you like it?

Subscribe to our newsletter, and we'll share more useful content. No spam, of course.