My Room
Ділимося прихованими думками: як це допомагає командній роботі
Ділимося прихованими думками: як це допомагає командній роботі
Поговорімо про невисловлені думки та почуття — про що ми мовчимо, чому і яке значення це має для командної роботи.
В українській мові немає навіть спеціального слова на позначення "речей, які ми не проговорюємо". B англійській можна сказати "withholds" — містко та зрозуміло. А мова — хороший показник культурної картини світу: якщо у нас немає слова для цього явища, значить, ми про це не говоримо і не думаємо. Це неактуально.
А нам би хотілося, щоб "невисловлені думки" стали актуальною темою, бо вони важливі.
Що взагалі таке невисловлені думки й чому ми про них говоримо?
Це те, до чого ми часто повертаємося у своїй голові, але в чому нам важко зізнатися людям навколо. Наприклад, Міша прийшов на співбесіду і випадково пролив чай на сорочку. Тепер йому соромно, що він виглядає неохайно, але якось незручно про це заговорити. Замість того, щоб зосередитися на розмові з рекрутером, бути дійсно присутнім та налагоджувати контакт, він намагається приховати свої почуття до цього інциденту й думає лише про це.
Інший приклад: на командному мітингу розбирають концепт дизайну сайту. Дизайнер, маркетолог і копірайтер у захваті від нового концепту, а програміст ні: він відчуває напруження через те, що частину креативних ідей буде складно реалізувати та адаптувати під мобільну версію сайту. Але він мовчить, тому що не погоджуватися з групою — це страшно. Також йому здається, що робити це доведеться все одно, але група наваляє йому за песимізм. Можливо, через невисловлене незадоволення на цій зустрічі він саботуватиме процес розробки — або поступово вигоратиме і врешті решт піде з проєкту (чи навіть із компанії).
Щоб трохи знизити градус трагізму, скажемо, що невисловлені думки не обов'язково стосуються напруження, сорому, провини, страху та інших умовно "негативних" почуттів. Це може бути і захоплення колегою, і вдячність групі, гордість за власне досягнення. Їх ми також часто не висловлюємо, тому що для цього немає відповідного моменту, простору або способу.
Чому ми про це говоримо?
Невисловлені думки й почуття — як каменюки в річці. Вони блокують вільну течію води, тобто заважають нам будувати довіру в групі та добре разом перформити. А також каменюки збирають на себе усіляке сміття: тобто напруження накопичується, за нього чіпляється смутне роздратування, конфлікти через дрібниці, незадоволення роботою в цілому.
На те, щоб постійно затикати собі рота, намагаючися приховати почуття й переварити їх у собі самостійно, уходить багато енергії. Інші люди в команді теж можуть відчувати, що колега про щось не каже: тоді й вони витрачатимуть енергію на проживання цієї історії. Можливо, придумуватимуть власні пояснення його поведінки, відчуватимуть злість, розчарування, почнуть уникати взаємодію, яка сповнена напруження.
Тож замовчування впливає як на продуктивність роботи, так і на атмосферу в групі.
На те, щоб постійно затикати собі рота, намагаючися приховати почуття й переварити їх у собі самостійно, уходить багато енергії. Інші люди в команді теж можуть відчувати, що колега про щось не каже: тоді й вони витрачатимуть енергію на проживання цієї історії. Можливо, придумуватимуть власні пояснення його поведінки, відчуватимуть злість, розчарування, почнуть уникати взаємодію, яка сповнена напруження.
Тож замовчування впливає як на продуктивність роботи, так і на атмосферу в групі.
Чому це відбувається?
Щоб люди могли вільно обмінюватися своїми думками та почуттями, у команді має бути довіра та безпека. Якщо людина про щось мовчить, скоріш за все, їй страшно: що її відштовхнуть, не приймуть, навіть покарають за її думки. Інколи ці страхи базуються на реальних прецедентах, які відбувалися в цій команді. Але часто це можуть бути історії з колишніх місць роботи, навіть з університету, школи чи родини. У базі лежить первісний страх того, що твоя стая тебе прожене (далі самотність, картонна коробка під мостом, жахлива смерть).
Що ж з цим робити?
Проговорювати, звісно! І заохочувати колег висловлюватися також. Простіше буде зробити це у безпечному просторі, спеціально створеному для того, щоб ділитися таємними, пригніченими думками. Домовитися про правила взаємодії: не перебиваємо того, хто говорить, не сперечаємося з ним, не нападаємо. Єдина можлива реакція — подякувати людину за те, що поділилася. Ділитися по колу декілька разів: почати з простих речей, щоб поступово підійти до більш напружених.
Детальніше про методику можна почитати у вправі "Ділимося невисловленим" (Sharing withholds) у книзі Art of Facilitation.
І нехай річки вашої командної роботи течуть потужними, вільними потоками.
І нехай річки вашої командної роботи течуть потужними, вільними потоками.
Did you like it?
Subscribe to our newsletter, and we'll share more useful content. No spam, of course.
Learn more
Let's build awesome cultures together!
We are always up for a little chat about teams and people, so just fill out the form and let's get in touch
