Фасилітація як інструмент проти виснажливих мітингів

• Доводилося бувати на непродуктивних, виснажливих, важких мітингах?
• Коли дві-три людини сперечаються, а всі інші сидять в телефонах?
• Коли слово дістається лише найголоснішим?
• Коли в усіх паралельно відкриті ноутбуки та кипить стороння робота?
• Коли в онлайні всі з вимкненими камерами й мовчать?

А як же ж, всі ми там були.

Фасилітація — це процес переміщення групи з пункту А до пункту Б, до пункту призначення, про який всі домовилися. А фасилітатор — це гід у цьому процесі, який робить його простішим та зручнішим.

Ефективна фасилітація допомагає кожній людині цінувати, розвивати й повністю висловлювати власну точку зору, а також підтримувати щирі відносини з іншими.

В основі фасилітації лежить ідея, що кожен учасник групи — важливий. Кожен має рівне право висловлюватися та брати участь у рішеннях.

Вміле керування енергією групи, фокусування уваги учасників на ключових питаннях, залучення кожного до роботи — лише мала частина цього мистецтва.

Щоб приймати рішення в групі, фасилітатори діють за методом співпраці: кожна людина, на яку впливає рішення, залучена до прийняття цього рішення.

Взагалі сталих способів прийняття рішень декілька:

• Автократія — одна людина вирішує за всю команду. Тобто менеджер або техлід приймає остаточне рішення, так відбувається частіше за все. Плюс — це швидко. Мінус — більшість може не погоджуватися з цим рішенням. Той, хто вирішує, може не мати всієї необхідної інформації.
• Демократія — більшість вирішує за всю групу. Плюс такого способу в тому, що голоси більшості враховуються. Але є мінус: люди з протилежною думкою змушені підкоритися більшості. А незгодних може бути значний процент. Через це можуть формуватися групи людей, які саботують прийняте рішення.
• Співпраця — усі приходять до порозуміння. Плюс у тому, що кожен зробив свій внесок до рішення, тому всі включені й мотивовані. Мінус — якщо фасилітатор не дуже досвідчений, це займає багато часу.

У робочих процесах використовується кожен з цих способів прийняття рішень. Але фасилітатор прагне створити умови, в яких кожен голос почутий.

У основі співпраці лежать наступні ідеї:

• усі люди однаково цінні;
• важливо цінувати й поважати відмінності кожного;
• у будь-якій ситуації можна найти спосіб для співпраці;
• найкращі рішення приймають ті люди, яких ці рішення стосуються.

Основна задача фасилітатора — допомогти групі досягти свого початкового наміру, розкрити синергетичний потенціал шляхом повної залученості кожного учасника. Для цього ми використовуємо базові інструменти — кола та інтервенції.

Кола

Коло працює так: кожен учасник групи по черзі ділиться своїми думками щодо поставленого питання. На те, щоб висловитися, дається конкретний таймінг, наприклад, 2 хвилини. У цей час ніхто не перебиває, не коментує та не оцінює: усі учасники уважно слухають. Кожен раунд має чітку ціль та конкретне питання для обговорення. Кола бувають двох видів: структуровані та неструктуровані.

Інтервенції

Це основний робочий інструмент фасилітатора. Що б фасилітатор не говорив та не робив у групі, це вже інтервенція. Навіть те, що фасилітатор присутній у групі, інтервенція у якомусь сенсі!
Але якщо ми говоримо про інтервенції як спосіб сфокусувати увагу групи під час мітингу, можна використовувати наступні варіанти.